У
одинокії години,
Коли так
тяжко на душі –
Беру до
рук знайому ручку,
Щоб
написать свої вірші.
Пливуть
вони не знаю звідки,
І
відлітають знов, кудись?
Вони --
мої одвічні свідки,
Охороняють
від біди.
Слова, як
ляжуть на папір, --
Полегшає
моїй душі:
«Все
буде добре, тільки вір» –
Прошепоче
серце у тиші.
23.09. 03р.
ПРО СЕБЕ
Вона красива, синьоока,
І горда, і пишноволоса…
Любила хлопця молодого,
Якого звали просто, Вася.
Він був солдат,вона школярка.
(він – тракторист, вона – доярка…)
Та, друзі, річ зовсім не втім.
Ось, що я зараз розповім.
Зима настала, повіяв вітер
І сльози всі на світі витер.
Сльозу чекання і туги.
Куди не глянь — милий навкруги…
Так-так навкруг,
Бо приїздить миленький друг.
А друг – тато мій майбутній…
О мить, ти – ніжна, не забутня…
Прийшла пора. Літо вже завітало.
Побачить світ Танюші закортіло.
І першим поштовхом, криком голосним
Слала вітання лікарям усім…
Росла Тетянка в мальовничому селі,
Що «Цибулівкою» звали жителі старі.
Це край, де пахне цвіт бузку
Й танцюють квіти у танку.
Потім поїхала у інше село жити.
Навчилась той я край любити.
Там пішла в школу, закінчила її.
Дали знання там, вказали на шлях в житті.
Тут і помітили задатки Божі…
А згодом вчилась в коледжі.
Прекрасний край, де люди гожі,
Де малювати може кожен.
Бо Бог красу містечку дав.
Так і назвали його – Богуслав.
Та й слава Його є над ним
Над краєм світлим, золотим.
З часом студентські роки пролетіли
Лишати коледж не хотіла,
Та все ж прийшла –
Мене чекає в школі дітвора.
Ота маленька з ясними очима,
Що чогось знати захотіла.
Тому прийшла я в школу першу
Давати знання також уперше.
Були не згоди, сміх і радість,
Та все ішло мені на користь.
Бо досвід треба здобувати,
Щоб легше далі крокувати.
А працювала там не довго,
Бо доля іншу вказує дорогу,
Дорогу сімейного життя,
Де в юність не має вороття…
Ось серед вас знаходжусь я,
Розповідаючи про своє буття.
Як щось не так, то вибачайте, друзі.
(Оцініть мене ви по заслузі).
Проте скажу, що я сьогодні
Тією є, якою бачить зір Господній.
Йому хвалу я шлю за те,
За його дарування святе.
А дар той, то бачити світи,
Які, можливо, не бачиш ти.
Та все ж бажаю вам відчути їх
Це щастям буде для усіх…
16.12.2002р. Яблунне.
МОЇЙ
КОЛИСЦІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ… (друкувалось)
Мій рідний край,
Моя старенька
хато,
Що на дитячий сміх
Завжди була багата…
Тепер ти одинока
Стоїш поперед саду,
Чекаєш той момент,
Кили я знов приїду.
Дала мені ти все:,
Любов і ласку мами,
Бабусині казки
І верби над ставами.
І запах той бузку,
Який росте
над тином,
І пісню колискову,
Яка луна над сином
Дала вечірню тишу,
І пісню солов’я,
І аромат любистку,
Який люблю так я.
Також дала розлуку
І сльози на очах,
А ще дала слова,
Що линуть у віршах.
Завдячую тобі,
Моя старенька хато,
Що маю на Землі
Друзів скрізь багато.
Що маю сестру, брата,
Родовід багатий,
Що маю я…
Тепер вже іншу хату.
Ніколи не забуду
Своє село і двір.
Приїду дуже скоро в гості
Тільки вір.
21.09.2003р.
ДИТЯЧА
СТОРІНКА
МИШЕНЯТКО (друкувалось)
Мишенятко Пі-пі-пі
Бігало собі в траві
Гралось, метушилось
Доки не втомилось.
Ген за обрій сонце сіло
Дитя спатки захотіло
Стали віченьки злипатись
І не хоче більше гратись.
Он гука матуся: «Ле-ле,
Ти ходи хутчіш до мене».
Вимий лапки, очки, шийку
І хутчіш в свою постільку.
Під мою ласкаву мову
Заспіваю колискову:
«Баю - баю – баю - бай,
Спи, мишатко, засинай»
1.01.2008р.
ЇЖАЧКИ (друкувалось)
Позвертались їжачки
У малесенькі клубки
Змерзли лапки, вушка, носик
І тепла у сонця просять.
Теплий промінь посміхнувся
Ніжно до звірят торкнувся.
Їжачки враз потягнулись,
До стежинки повернулись.
ПИТАННЯ (
друкувалось)
У траві побачив змія
Й запитаю я себе:
Довгий хвіст у нього бачу,
Ну, а шия в нього є?
03.03 2011р.
Сонечко сіда за обрій,
Соловей в гаю співає…
Сіра мишка шась-ь-ь у нірку –
Казка ночі оживає.
Ніч проміння по збирала
І змотала у клубок.
Дядька вітра попрохала
Не турбувать старий садок.
Сивий сад собі дрімає
Бачить дивні ночі сни,
В прохолоді лист купає,
Пісню слухає весни.
Ніч проміння по збирала
І змотала у клубок.
Потім діток колисала,
Які бігали в садок.
Колискову закликала,
вишивала гарні сни
і тихесенько співала:
«Спи, дитяточко, засни».
Ніч проміння по збирала
І змотала у клубок.
Небо темним-темним стало
І не видно мій садок.
Але дуже добре знаю,
Де смачненька грушка є...
Тільки дуже мені шкода –
Ручка ще не достає.
(Яблунне 2006р.)
ДРУЗІ
(Мурка і Тигрюля- кішки; Усик, Бім, Жук і Сірий - собаки)
Усик, Мурка і Тигрюля
Йдуть у гості до Бімулі.
Жук і Сірий приєднались
Та не вся сім я зібралась.
Зачекали ще Маргошу –
Білу гусочку хорошу.
Знають добре наші звірі,
Що смачного є в Бімулі.
В мисці кісточка знайдеться
Та ще й кашка посміхнеться.
Все віддасть Бімуля їм
Своїм гостям дорогим!
25.10. 2010р.
Ходить котик у траві
І махає хвостиком –
Відчуває добре мишку
Він маленьким носиком.
* * *
Ці краплинки- веселики
Проживають на хмаринці.
Один, два, три, чотири, п’ять
Зможем їх порахувать.
* * *
Наш Іллюша топ-топ-топ
Бігає доріжкою.
Дуже вправно, як солдат
Закидає ніжкою.
* * *
Заховалось сонечко та й нема.
Мабуть буде ніченька темная.
Але вийшли зореньки та й ясні,
Щоби були теплими наші дні.
(2011р.)
Дощ – малесенький плакунчик,
Вередунчик і ласунчик
Ніжками задріботів -
Мандрувати захотів.
Дощик ходить по землі
Ніжками своїми
Й грається малий хлопчак
Сонця промінцями.
Та я на зустріч вийду,
Щиро посміхнуся,
Промовлю радісно йому:
« Ну де ж ти забарився?!»
Заходь до мого дому,
Швидесенько до столу.
Скуштуєш кашки трішки,
Щоб не боліли ніжки.
(Весна 2003р.)
Рождество прийшло –
Радість принесло!
Меланка радіє –
Колискову піє.
Василька забавляє,
Найкращого бажає!
Зі святами!
13.01.2010р.
Січень рум’янить нам
біле личко.
Лютий морозить ще більше землячку.
Березень вісточку шле про весну.
Квітень дарує днину ясну.
Травами травень стежки застеляє.
Червень з черешнями десь розмовляє.
Липень солодкий, як липовий цвіт.
Серпень годує весь білий світ.
Вересень кличе діток до школи,
Жовтень малює так, як ніколи.
Губить листопад останній листок,
Землю ховає під сніжний замок.
Грудень кидає снігу грудками —
Грається місяць з малими дітками.
Швидко минає все –- знов року нема
Світом мандрує бабуся – зима.
Яке воно щасливе
дитинство –
Запитує реклама?
А відповідь я дам
таку:
Коли поряд тато,
мама…
Коли впадеш, то є
кому підняти,
Заспокоїть як не
можеш спати…
Коли лунає тихий
голос в тишині,
Коли так тепло й
затишно мені.
А щастя дитині
багато не треба.
Щоб сонце
всміхалось мирно із неба.
Щоб радість і
спокій був на Землі
Цього, як дитина
бажаю тобі!
30.05
2012р.
Колискова
Ой ти коте, коточок
Повертайся на бочок.
Закрий очки лапкою,
Щоб твій сон був казкою.
Прикрий носик хвостиком…
І посопуй носиком.
23.10. 2012
Довгоногий лелека по полю ступає
Обережно, тихенько – жабенят він шукає.
Поживу смачненьку не для себе збирає
В гніздечку високо клопоти має.
22.03.2013р
Екскурсія
Раз ми літньої пори На екскурсію ходили.
Дружно грались, а тоді ось, що ми зробили.
З вихователями разом розійшлись по парку,
Щоби щось знайти цікаве
покласти в коробку.
Ось і пір ячко, камінчик,
Хвоя, жолудь, шишка…
Придивившись в усе це гарно,
Подумавши трішки…
Потім знову поміркуєм,
Вкладем душу й серце.
Ну, а згодом ось, що маємо —
Радості відерце.
Із прогулянки вертались веселі й щасливі,
Бо побачили красу у рідній природі.
А у класі з елементів склали композицію
Вийшло гарно і з любов ю,
В найкращих традиціях.
Як тепер не поважати матінку природу!
Будем її берегти від роду й до роду.
Літо 2012 року
Для ЮЛЬЧИКА
Загадки
Мудра сіра мишка, бо читає часто …(книжку)
Ніби в танці самбо вигнулась на столі… (лампа)
Хвалить вчитель Жучку: « Гарно пишеш і тримаєш… (ручку)
На уроки Юля носить гарний, чистий, новий … (зошит)
Красень ліній молодець хто це, друзі?... (олівець)
Астроном читає долю, а пита про це він … (зорю)
Дивне диво на горі, наче сяйво при зорі.
Посідали на гіллі дивні птахи… (снігурі)
На хуторі біля старої дерев ‘ яної
хати ріс розлогий каштан. Зростаючи, не раз задумувалось молоде дерево над тим,
яку користь воно приносить.
Радіє і дякує весняному цвіту
бабця Настася. Адже квіти – свічки красеня не раз рятували хворі ноги . Влітку
його тінь дарувала прохолоду птиці. Восени прибігали з лісу кабани-іклани
смакувати солодкими плодами. Шукаючи
смакоту, вони підривали грунт, а матінка – земля дозволяла повітрю бавитися з корінням, підживлюючи їх.
Відпочиваючи зимніми вечорами під
білою, пухнастою ковдрою – бачить дерево кольорові сни. І впевнене воно, що не марно п’є сік землі.
2011р.
Наче в полі квіточка –
Розквітає Юлечка.
Тоненька, як травинка,
Співуча, мов пташинка.
Та я цвіту не зірву
Лиш в долонечки візьму.
Нахилюсь низенько,
Пригорну любенько.
31.01. 2010р.
Із монологу сучасної
Бабки Ядвіги
(англійської)
Я Чікса Хомівна – англійська Бабка Йожка –
Нічого, що кульгає трохи ніжка,
Нічого, що зубів усіх нема…
Та докладу жіночих чар сама…
(повірте, друзі не дарма)
В кишенях маю трохи ще заначки
І виправлю миттєво всі задачки:
Дантист сформує нові зубки,
Андре Тан пошиє нову юбку,
Дорожкіна корсет підкине,
Серьожа Звєрєв з причохою прилине.
А Зайцев покроїть враз костюм,
(модель придумає на заздрість всім)
Щоби найкращий був ти наречений,
Неначе той карасик запечений.
Я від Габана аромат замовлю…
Для тебе, Чахлику, усе я зроблю!
Лопеса, Яму, Чапкінса запрошу,
А Маріконе нам мелодію напише.
Ми в танці романтичному полинемо
В пориві почуттів Землю цю покинемо…
Ти віддаси мені усе, що маєш…(серце)
І ось, нарешті, мене ти поцілуєш!
І збудеться мрія давняя моя!
Щасливою жінкою стану я!
І на весь світ усім я заявлю:
«Чахлюню Невмирущого люблю!»
25.05.2012
Для МАШКА
(Моя домівка - Київщина!
Я тут росту й живу.
Нізащо не покину
Свою я сторону)
Бо пам’ятаю з малечку
Бабусині слова:
«Не буде, доню, рідною
Чужая сторона»
Горнись до краю рідного,
Зігрій своїм теплом,
Щоб вмить вона наповнилась
Любов’ю і добром.
Хрещатим барвінком, волошкою синьою,
Маком червоним, ромашкою білою
Квітує барвиста рідна земля,
А разом із нею зростаю і я.
Я квітів духмяних в лужку назбираю.
Віночок сплету, пісень заспіваю.
У віршах прославлю країну свою,
Бо щиро у серці її я люблю!
(2012р.)
Краю мій рідний –
Зерно доброти.
Яка твоя доля,
скажи мені ти?!
Повідай, не крийся,
Розкрий таємниці,
Із чистих джерел
Дай напитись водиці.
Я паросток твій,
Твоє я дитя,
Нехай дідів мудрість
Не йде в небуття.
Я хочу все знати,
Щоб вогник в
сердечку
Не згас, а горів
В дівчинці малій.
Щоб ти, краю мій,
Як виросту я
Зміг гордо
сказати:
«Це донька моя»
ПРО ОБЕРЕГИ
Вдивись у диво це
природи!
Не мертва тиша
тут, а подих Божих рук.
Не вірю, що не
бентежить душу подив.
Прислухайся.
Почуєш серця стук…
***
Мій
бережечок-оберіг
Пройшов зі мною
100 доріг.
Ти прадіда мого
беріг,
Мій
бережечок-оберіг…
***
Ступаючи сьогодні
на ваш поріг,
Вклоняюся до
самих ніг.
Бажаючи, щоб ваш
дім беріг
Цей невеличкий
оберіг.
19.03.
2013р.
***
Ой весела писанка
по світу мандрує
Та радісну новину
вам усім віщує.
Воскрес Божий
син! Радійте ж бо, люде!
Бо з цим
Воскресінням життя вічним буде!
ВИПУСКНИКАМ
(На мелодію «Как молоды мы были»)
Ви сьогодні як
птахи щасливі
Пробиває останній
ваш час.
Відлітаєте з
гніздечка щасливі.
Покидаєте вперше
ви нас.
Хай щастить вам в
польоті безмежнім!
Хай буде для вас
небо безхмарним!
Злітайте й
повертайте, дому не забувайте!
Завжди пам’ятайте – чекають тут на вас!
По життю крокуйте
щасливо,
Залишивши
дитинство своє.
А як буде на
серці тужливо,
То згадайте –
батьки у вас є.
Не минайте
шкільного порогу,
Вчительку –
путівку вжиття.
Не забудьте до
них ви дорогу,
Хай наука не піде
в небуття.
13.
05.10р.
МАМАМ
ДО ДНЯ
МАТЕРІ (друкувалось)
Не сплять щоночі
Матусині очі.
Молитву посилають
Від зла оберігають.
В них неба голубінь
Побачило себе
Я в нього запитаю:
«Ти бачиш в них мене?»
Бо ненька дарувала
Й мені шматочок неба.
І щастя на Землі
Більшого не треба.
Тебе, Всесильний Боже,
В молитві попрошу,
Щоб не забув ніколи
Матінку мою.
Пошли, о Боже милий,
Щоб діти на Землі
Змогли сказать: «Спасибі»
За матерів Тобі.
7.05.2009р.
МАМІ
(для Марини)
Серед буяння трав
весни,
Квітучих квітів
травня
Народилась ти –
Кохана наша мама.
Весна принесла
радість!
Радієм з нею ми,
Бо ти, красуне
наша,
З нами є завжди.
Пробач, матусю
рідна
За те, що ми твої
Слізоньки
сріблясті
Не бачим на зорі.
Вони як та
молитва
До Господа лились,
Щоб чада не
слухняні
До нього
прихилились.
Не має слів
таких, щоб передати нині
Почуття всі наші,
люба нене.
Нехай здоровя й
радість тебе не покидають,
А ми у Діви нині
просимо про милість.
Щоб завжди
оберігала нашу Берегиню
І не забувала
найкращу нашу неню.
15.05.08р. с. Москаленки
ДИТЯЧА МРІЯ
Мамо, ти – ніжна
квітка,
Яка росте в
забутому саду.
Ти – ніжна
лебідка,
Що плаває на
чужому ставу.
Прийду в той сад – помилуюся красою.
Завітаю до ставу
– поплаваю з тобою.
Як хочеться тебе,
Трояндо,
Пересадить із
того саду.
Як хочеться,
лебідко,
Перенести до мого
ставу.
Та, щоб таке
зробити потрібно воювати,
А терен та бур’ян на смерть покарати…
Плавай, плавай,
лебідонько,
Бо ти – на волі!
Рости, цвіти,
трояндонько,
У тебе краща
доля.
2002р.
УТЕШЕНИЕ
Дочь моя! В ночной тиши
Слышу крик твоей
души.
Сердце ты свое не
прячь ,
Утри слезы и не плачь.
Подними глаза
свои
И увидишь там
вдали
Три креста ты
возведенных,
Человеков
пригвозденных.
Среди них найдеш
ты Свет
И Любовь, в которой нет
Лжи, обмана и
порока…
Лишь к Нему жизни дорога!
Ради тебя Сошел с
небес,
Был мучим, в третий
день Воскрес!
Чтобы не знала ты
печали,
Чтобы была только
Моей…
Ты заблудилась в
мире суетном
Среди грехов,
злобы, коварства,
Но Я молю Отца
лишь об одном,
Чтобы не знала ты
лукавства.
Досталась ты Мне
дорогой ценой
Через страданья,
кровь и униженья
Но потерять тебя Мне вновь
Нет у Меня,
поверь, желанья.
Хозяин тьмы, как
рыкающий лев
Выискивает новую
добычу,
Но на него Я
изолью свой гнев
И драгоценный
жемчуг спрячу…
Не закрывайся ты
в себе,
Но приходи всегда
ко Мне
В хвале,
молитвах, поклоненьях
В каких бы небыла
«раненьях».
Тебя, дитя, всегда Я вижу,
И голос твой везде Я слышу
И жду тебя в
любое время
Ведь я Любовь и
Утешенье.
2012р.
КОХАННЯ…
ОСІНЬ
Чарівлива пора
осінь…
Увійти у життя
моє просить
Барвами
яскравими, теплими,
Щоби була щаслива
я.
Осінь.
Ти приходиш в
життя моє тихо.
З журавлями
відлітає лихо,
У далекі краї не
відомі,
Щоб любов
поселилась у домі.
У повітрі летить
павутиннячко.
Це воно принесло
коханнячко,
Яке спало на травичці сухенькій,
А разом із ним
мій миленький.
Не цілуй його
осінь-подружко!
Прохолодою не
дихай на вушко!
Я ж палким ,
полум’яним коханням
Буду гріти до
самого рання!
Не ревнуй, не
сердись, красуне,
Не вдягай ти
найкращої сукні.
Лиш для нього я
люба й кохана,
А ти лишень гостя
не званна!
04.01.08р.
М.
В одному чудовому
місті
Жило мишенятко
сіреньке
Й, о диво!
Чудовії вісті! –
Кохає дівчатко
маленьке.
Зачарували
тваринку тую
Дівочі очі
голубії.
І тепер воно
сумує,
А в голівці лише
мрії
Про те, як
житимуть разом,
Радіючи кожному
дню.
Як чутиме знайому
фразу,
Стрічаючи літню
зорю.
За клопотами,
буднями сірими
Любов свою таємну
мишеня
Ховало, щоб були
милими
Очі дівчатка
щодня.
Та не знало миле
створіння,
Що сльози по
щічках стікають
І ніжні вуста
дівчини
Хочуть сказать,
що кохають
Тебе, мишенятко,
ніжне.
Душу щиру,
відкриту…
Але про почуття
безмежне
Не слід знати
світу!
Не з’являйся, милий, в моїх снах.
Не тривож
блакитні очі по ночах,
Щоби сльоза не
роз’їдала колір-смак
Хай буде так, і
тільки так, і тільки так…
Це я так хочу,
рідний, ти почуй
Серденька крик
мого – прошу не сумуй.
Так буде краще,
любий, мені повір,
Щоби страждання
не заходило у двір.
Не можна жити
так, як хочеш ти…
Що покладемо на
алтар і які плоди?
Лише обман,
страждання і журбу…
Подумай краще… Я
тебе молю!
C.
Ось ця троянда не
потрібна більше.
Вона засохла, як
любов твоя.
Я йду.
Даремно лиш
носила ношу.
Гашу свічу.
Почну життя з
нуля.
НИТОЧКА
НАДІЇ (друкувалось)
По білому полю, мов дівчина ясна
Танцює, співає ниточка красна.
Вона про любов вселяє надії,
Щоби покохала, раділа весні я.
Шепоче мені: «Ти не поспішай,
Вдивляйся уважно та не дрімай».
Почуй голос серця – воно тобі вкаже,
До милого твого стежинкою ляже.
Вогнем полум’яним запалить
любов,
Щоб милий, коханий рушник той знайшов.
Бо йтимете разом по стежечці цій,
Вдивляючись в очі мрій і надій.
19.07. 2010р
Назови меня невестой,
Назови меня женой.
Назови меня богиней —
Я всегда буду святой.
Назови меня звездою
Ранней утреней зори
И букет цветов прекрасных
Ты мне, милый,
подари.
Назови меня ты солнцем –
Подарю тебе тепло.
Посмотри в мое оконце
И увидишь там –
светло.
Назови меня котенком
Мягким, нежным и
смешным.
Назови меня ребенком
Папой стань, играй же с
ним!
Назови прекрасной птицей
И я буде тебе петь.
Захотим тогда мы вместе
В небо синее взлететь
Назови меня водою
Твою жажду утолю…
Я всегда буду с тобою,
Потому-что я…люблю!
Позови меня с собою
И скажу тебе я: «Да!»
Помни, ты всегда желанный
В моей жизни навсегда.
12.05.10р.
Наша комната еще тобою дышит.
Тебя рядом нет, но верю, что слышишь
Ты сердцем горячим своим мой зов—
Сквозь ветер холодный, сквозь тучи веков…
Спросишь меня, почему же я плачу?
Ответ дам тебе на эту задачу:
Сердечко мое полыхает в любви…
Молчи,
милый мой, слов не говори
Почувствовать вновь хочу дыханье твое,
Трепет ладоней, тела тепло.
Вспомнить хочу я счастья мгновенья,
Миг ожиданий и чашу терпенья.
Где-бы ты не был – свечку зажгу,
Колени склоню, чтоб услышал мою
Сердца молитву добрый наш Бог.
Чтоб защитил от болей, тревог.
В час одиночества, чтоб утешил тебя.
В снах твоих сладких, чтоб видел меня.
В груди, чтобы сердце
почаще стучало.
Симфония славы всегда чтоб звучала.
Твои чтоб дороги широкими были,
Губы твои чтоб меня не забыли.
Чтоб тропку далекую к порогу свернул
И целым, здоровым домой чтоб вернул.
12.02.2011
Люблю я каждую
морщинку на увядающем лице.
Люблю я каждую сединку
во светлом твоем волосе
И тихое дыханье и хриплость в голосе…
Люблю тогда, когда совсем не в тонусе.
Люблю тебя в
печали, радости
И в легкой нежной
сладости.
Хочу спросить я
без лукавости:
Позволишь ли
любить тебя до самой старости?
13.
02. 2012
Не вини за ошибки молодости моей,
У каждого была своя дорога.
И упрекать меня, пожайлуста, не смей…
Прощать грехи уж не твоя тревога.
О друг мой милый, ты забыл когда
Жизнь твоя была в дребезги разбита.
Куда ты прибежал, скажи, куда…
Вошел тогда ты в чьи ворота?
С чьего источника пил ты воду
И тешился ты телом
чьим?
И с кем почувствовал ты, с кем свободу,
и не хотел делить с другим?...
В себе ты хорошенько разберись,
Пойми, что в жизни тебе надо.
Уйдут сомнения куда-то ввысь,
Тогда разрушатся житейские преграды.
И не держи, прошу я зла,
Откройся хоть не мне, но Богу…
И если тебе помочь я
не смогла,
То Он, я верю, упростит дорогу…
жовтень 2012р.
РІЗНЕ
ВІТАННЯ
Гостей дорогих ми раді вітати!
Гостинно запрошуємо до нашої
хати.
В світлицю проходьте. Сідайте до столу.
Не скоро підете від нас ви
додому.
Ми страви для вас готували.
Пісні веселкові вечорами
вивчали,
Кошик історій чекає в куточку,
Вдягніть по скоріше свіжу сорочку.
Дивись, як танцює й підморгує
шкварочка —
Відкриває секрети клуб
»Господарочка»
То ж нову сторінку перегорнути
вже час…
Приєднуйтесь, друзі, зараз до
нас
21.05. 2011р.
ВИКЛАДАЧУ ЮЛІЇ ПЕПРІВНІ
Ми курси «Кухаря»
пройшли
Відкрився світ
мистецтва новий.
Друзів долі вмить
знайшли
Про що і вірш
лягає новий.
Хтось скаже: «Що
то є!
Не зваримо
картоплі, юшки?»
Та зауважимо:
«Друже, стій!
Не поспішай,
пригальмуй трішки!»
Можливо, страва і
проста
На перший погляд
тобі здасться.
Як технологія не
та —
Навряд чи юшка
добра вдасться.
Продукт підходу
вимагає,
Любові, ніжності,
тепла,
А як всього цього
не має
Й картоплі
смачної нема.
Ти калькуляцію
склади,
Про розрахунки не
забудь,
Бо всі домашнії
склади
Без цього голі,
друже, будуть.
Літературу
погортай,
Вдивись в пораду
та зважай,
Що допомога як не
як
Потрібна наче
добрий знак.
А наш наставник
просто «КЛАС!»:
Відповідальна,
добра, щира.
Вона як мама для
всіх нас.
То ж дякуємо,
людино мила.
Ми просимо
вибачення в Вас,
Що не слухняні були
часом.
Бо ж по збирати
усіх нас
Вдавалося не
завжди разом.
Нехай Господь же
береже
І посилає щедроти
неба.
Ми любим Вас і
побажаємо
Всього, що для
життя ще треба
17.03.09.
МИРОСЛАВЦІ
Є в далекім й
красивім поліссі
Маленьке й
тихеньке село.
Там пройшли мої
кращії роки
Й рушником те
життя пролягло.
Край далекий
зустрів мене щиро
І прийняв у
обійми свої.
Ще післав людей
добрих і милих,
Щоби легше було
там мені.
Промінь сонця
торкнувся листочка,
Що крізь заглядав
у вікно.
Й поцілунком
ніжно у щічку
Розбудив тебе вже
давно.
Пустун-вітер
хвилює колосся
Та сплітає в
барвистий вінок,
Щоб твоє золотаве
волосся
Заквітчати й
пуститись в танок.
Закружлятись у
танці сьогодні
Із тобою,
подружко моя.
Бо нині свято я
тебе,
Імениннице,
красуне-душа.
Тож бажаю тобі
теж з далека,
Щоб здійснилися
мрії твої,
Щоби очі кольору
неба,
Не були ніколи в
журбі.
ДРУГУ
Приходить час,
коли буває важко
І не знаходиш
цілі у житті…
Тоді простелить
доля стежку
На друга вкаже на
путі.
Мій друже,
опора і надія!
Живи в цім світі
і не знай тривог!
Хай Бог пошле
тобі безмежність щастя
І вірну щирую
любов!
13.10.04р.
БАТЬКУ (друкувалось)
Татусю мій, коханий мій
татусю,
З тобою я – кровиночка твоя.
Ось зараз тут подякую же долі,
Що нас з тобою,рідний, звела.
Якби ж ти знав як я чекала миті
Коли почую : «Доню !» з вуст твоїх.
І не замінять світу квіти
Руки твоєї у долонечках моїх.
Загляну зараз в твої очі.
Вони такі ж як на фотографії
старій.
Красиві, ніжні, мужні і
відверті
Здається, що належать лиш мені
одній.
Не опускай, татусю, віченьки донизу,
Не озирайся назад.
І не вбирай в голівку сиву
Думок не добрих, сумнівів парад.
Тебе люблю я. Любим всі тебе
Повір, не сумнівайся, милий,
Нехай печаль дім наш омине,
Нехай Господь дарує тобі сили
Зібрати знову й знову нас
У хаті за столом святковим.
Тож посміхнемось дружно всі
І побажаємо тобі здоров’я.
12.09 2010р.
ДУМКА (друкувалось)
Послухай, світ підступний
повсюди й повсякчас.
І він я певна, друже,
торкнувся також нас.
Єдиним помахом руки
І ти сьогодні не такий:
Здоров я маєш – друг і брат,
А навпаки – нікчемний брак.
Недарма кажуть люди:
«Як до біди – друга упізнаєш
ти завжди»
8.02.2006р.
ЗАБУТА МУДРІСТЬ (друкувалось)
« Не кидай перел ти перед свиньми …»
Стара забута ітина людьми
Лежить собі під чорним тином
Нема до неї людям діла.
Гріх ходить поряд за тобою,
Щоб вкрасти все, забрать з собою
В тенета, знищить назавжди
Але не йди за ним , не йди.
Свою красу загубиш, тіло молоде
Та чи знайдеш себе і де?…
Лишень густий спориш твій слід
згадає
Полум’я яскраве, як загадкою
було
колись цікавим…
10.02. 2006р.
